Інженери створили літаючі мікрочіпи, натхненні природою
Колекції електроніки міліметрового розміру можуть одного разу ширитись у повітрі, збираючи дані про повітря, навколишнє середовище та людство. Принаймні, така ідея лежить в основі мікрофлаєрів, нової породи гаджетів, розроблених для досягнення пасивного польоту, катаючись на вітерці, як рознесений вітром стручок насіння.
Інженери з Північно-Західного університету створили перші мікрофієри, найменші з яких мають ширину всього 500 мікрометрів (приблизно розміром з піщинку). Ці електронні пристрої несуть невеликі датчики та мікропроцесори та каскадують у повітрі з передбачуваною швидкістю та траєкторією.
Як і інші передові пристрої, мікрофлаєри натхненні природою. Команда інженерів Northwestern вивчала, як ковзаючі насіннєві коробочки захоплюють вітер, щоб подорожувати на великі відстані, забезпечуючи широке розповсюдження навіть при слабкому вітерці. Конструкція насіння, заснована на рослині tristellateia, здається, працює найкраще, і її дуже легко вдосконалити залежно від ваги та розміру мікрофлора (дві змінні, які змінюються залежно від процесорів, батарей, датчиків та інших компонентів).
Насправді інженери Northwestern стверджують, що їхня конструкція мікрофієра є вдосконаленням насіннєвих коробок тристеллатеї, оскільки вони можуть перебувати в повітрі протягом більш тривалого періоду і проходить набагато більш передбачуваний шлях польоту. (Хоча я мушу зазначити, що цілі літаючого апарату для якості повітря відрізняються від цілей насіннєвої коробочки. Крім того, Northwestern не враховував у своїх тестах зовнішній вітер, дощ або дим.)
Хоча мікрофлаєри не готові до реального світу, одного дня ми можемо викинути гаджети з гелікоптерів, щоб виміряти забруднення повітря та спостерігати за розливами нафти. Але це породжує кілька запитань — хто збирається прибирати все це мікроскопічне лайно? Що станеться, якщо вдихнути мікрофлієр? І чи будуть уряди використовувати мікрофлаєри для війни чи спостереження?
Ну, у Northwestern немає плану очищення мікрофлаєрів. Вони засмічують будь-де, де приземляться. Невелика кількість сміття не має великого значення в боротьбі з лісовою пожежею чи іншим великим лихом, але це неприйнятно в випадкових випадках використання, запропонованих Northwestern (наприклад, вимірювання впливу сонця на місцевість). Дослідники обговорюють ідею біорозкладного мікролітака, хоча у мене є відчуття, що пристрої працюватимуть на легких пластикових процесорах принаймні протягом десяти років, перш ніж з’являться альтернативи, що піддаються біорозкладанню.
Як і у випадку з будь-якою новою технологією, зловживання державою мікрофлаєрами здається неминучим. Але ми досі не зовсім впевнені, як крихітні пристрої можна використовувати для війни чи спостереження. Ми також поняття не маємо, що станеться, якщо ви вдихнете мікрофлієра, але я спробую з’ясувати, чи зустріну його коли-небудь у дикій природі.
Джерело: Northwestern University via Nature, Science Alert